Архітектура і закон Амдаля. Графічна інтерпретація закону Амдаля. Формулювання закону Амдаля є наступним. Загальне прискорення, що обумовлено уведенням швидкодіючого пристрою, обмежене часткою часу, протягом якої швидкодіючий пристрій використовують.Закон Амдаля (видатний конструктор мейнфреймів) аналітично формулюють так: Тут: ExecutionTime – час виконання програми чи її фрагмента, new, old – новий, старий (“після” або “до” прискорення ) час, Frac – частка часу опрацювання, в якій використовується прискорене обладнання, Speedup(enhan) – прискорення нової апаратури в порівнянні зі старою, Speedup(overall) – досягнете прискорення опрацювання (загальне). Наприклад, нове обладнання в 10 разів є швидшим від старого, але нове обладнання використовують лише у 40 відсотках загального часового інтервалу опрацювання. Тоді досягають прискорення Частка (покращеного) = 0.4. Прискорення (покращеного) = 10. Прискорення (загальне) = (1/(0.6 + 0.4/10)) = 1/0.64 = 1.56. Якщо питома вага використання прискореного зросте до 0.9, тоді Прискорення (загальне) = 1/0.19 = 5.1. Висновок: використовувати швидке обладнання з малим “питомим” навантаженням є не раціональним (наприклад, неконвеєрний характер поділювача з рухомою комою не є об’єктом головної турботи при вирішенні питання про прискорення процесора). Графічна інтерпретація закону Амдаля. Нехай час опрацювання деякої задачі складає 100 умовних часових одиниць. При цьому одна частка обладнання працює 80 часових одиниць, а інша частка обладнання – 20 часових одиниць. Є можливість прискорити роботу другої частки обладнання в 4 рази. Яке загальне прискорення опрацювання отримаємо? Відповідь визначимо не за допомогою аналітичного виразу закону Амдаля, а спрощено, як на рисунку. Імовірно, що не вартує витрачати гроші на модернізацію тої частки обладнання, яку використовують епізодично. Адже в нас загальне прискорення обмежене числом 1.2 раза.